АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ФАКТОР ПРАВА» продовжує досліджувати проблемні питання корпоративного законодавства України та ділитися аналізом законодавства з своїми клієнтами та гостями нашого сайту.

Для заснування та забезпечення функціонування будь-якого підприємства необхідне майно. Статутний капітал є одним з джерел власних коштів підприємства. Метою даного дослідження є виявлення проблемних питань формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та окреслення можливих шляхів їх вирішення.

Порядок формування під час заснування товариства та збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю регулюється Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII (надалі – Закон № 2275). Нажаль, цей закон на сьогоднішній день є недосконалим та потребує доопрацювання та внесення змін. Зокрема, Закон № 2275, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників, не містить визначення поняття «статутний капітал».

Зробивши аналіз українського законодавства, нами було виявлено, що в Україні взагалі відсутнє загальне визначення поняття «статутний капітал» для суб’єктів господарської діяльності (підприємств та господарських товариств). Лише в Законі України «Про акціонерні товариства» та в Законі України «Про банки і банківську діяльність» наводиться визначення статутного капіталу для акціонерних товариств та банків. Так, згідно з Законом України «Про акціонерні товариства» статутний капітал акціонерного товариства - це капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. А відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» статутний капітал банку - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом. За ради справедливості зазначимо, що визначення поняття статутного капіталу містилося в статті 87 Господарського кодексу України, але з незрозумілих міркувань без будь-яких альтернатив Законом № 2275 статтю 87 Господарського кодексу України було виключено. Зокрема, в статті 87 Господарського кодексу України було зазначено, що «сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства».

Вважаємо, що для юридичної визначеності на законодавчому рівні слід закріпити поняття «статутний капітал». Для товариства з обмеженою відповідальністю АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ФАКТОР ПРАВА» пропонує наступне визначення статутного капіталу: «Статутний капітал товаристваце капітал товариства, що складається з суми номінальної вартості часток всіх учасників товариства та утворюється за рахунок їх майнових вкладів».

До недоліків законодавства та, зокрема, Закону № 2275 слід віднести також відсутність нормативного визначення, понять «учасник товариства» та «частка у статутному капіталі товариства». Вважаємо, що для уникнення суперечностей та можливих корпоративних спорів такі поняття слід визначати в статутах товариства. Зокрема, це можуть бути наступні визначення:

«Учасники товариства - це фізичні і юридичні особи, держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками частки у статутному капіталі товариства»;

«Частка у статутному капіталі товаристваномінальна вартість частини статутного капіталу товариства, яка належить учаснику товариства та посвідчує його майнові та немайнові права щодо товариства, засвідчує його корпоративні права, що включають правомочності на участь в управлінні товариством, отримання певної частини прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації товариства, а також інші правомочності, передбачені законодавством та статутом товариства».

Визначившись з категорійним апаратом, перейдемо до дослідження порядку формування статутного капіталу.

Порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю регулюється статтями 12-18 Закону № 2275.

Так, розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Вкладом учасників товариства до статутного капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. Також, забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства бюджетні кошти, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Розглянемо особливості формування статутного капіталу товариства на етапі створення товариства та у випадку збільшення розміру статутного капіталу.

1.Формування статутного капіталу товариства на етапі створення товариства.

На етапі створення товариства засновники визначають розмір статутного капіталу та розподіляють частки у статутному капіталі між учасниками товариства рішенням засновників товариства. При цьому розмір статутного капіталу та розмір частки кожного учасника товариства підлягає державній реєстрації. Після цього згідно з Законом № 2275 кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства. Однак, інший строк для внесення вкладу учасниками товариства можна визначити статутом.

Таким чином, на момент створення та державної реєстрації товариства розмір статутного капіталу та частки в статутному капіталі його учасників є лише задекларовані, проте фактично ще не внесені.

Якими можуть бути наслідки, якщо учасник вчасно не вніс або не повністю вніс свій вклад до статутного капіталу на етапі заснування товариства?

Якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства (директор, генеральний директор тощо) має надіслати такому учаснику письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо ж учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

  • про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;
  • про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;
  • про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;
  • про ліквідацію товариства.

Згідно частини 3 статті 15 Закону № 2275 голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення з вищезазначених питань.

На перший погляд, такі вимоги Закону № 2275 є логічними і справедливими, оскільки мають за мету забезпечити виконання учасниками своїх обов’язків щодо формування статутного капіталу. Проте, Закон № 2275 не дає відповіді не деякі практичні питання, що можуть виникнути під час формування статутного капіталу на етапі створення статутного капіталу. Наприклад, як повинне діяти товариство, у випадку якщо всі учасники товариства не внесли своєчасно свій вклад до статутного капіталу? За такої редакції частини 3 статті 15 Закону № 2275 всі учасники товариства не мають права приймати участь у голосуванні з вищезазначених питань порядку денного. Така ж ситуація виникає у випадку, коли в товаристві всього один учасник, який не повністю сплатив свій вклад до статутного капіталу у строк, визначений статутом або законом. Вважаю, що більш справедливим було щоб закон надав учасникам право голосу з цих питань пропорційно їх фактичним вкладам до статутного капіталу. Також, при існуючому порядку формування статутного капіталу, у випадку часткового невнесення свого вкладу мажоритарним учасником товариства, його може виключити міноритарний учасник, який хоч і має меншу частку у статутному капіталі та в фактично вніс менший вклад, але повністю оплатив свою частку у статутному капіталі.

Згідно чинної редакції Закону № 2275 для того щоб формально не порушувати строки внесення вкладів до статутного капіталу, у випадку неможливості або небажання товариства приймати рішення з питань, зазначених в частині 2 статті 15 Закону № 2275, товариство, керуючись частиною 1 статті 14 Закону № 2275, може одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства, продовжити строк для формування статутного капіталу. При цьому закон не містить жодних обмежень щодо встановлення загальними зборами граничного строку внесення учасниками вкладу до статутного капіталу.

Однак, не треба забувати і про негативні наслідки невнесення повністю учасником свого вкладу до статутного капіталу. Згідно Закону № 2275 товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Також, відзначимо, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

2.Збільшення статутного капіталу Товариства.

Під час діяльності товариства виникають ситуації, коли потрібно збільшити розмір статутного капіталу. Наприклад, для поповнення обсягу обігових коштів або для прийняття до складу товариства нового учасника. При цьому слід пам’ятати, що товариство може збільшувати розмір статутного капіталу лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі. Також, забороняється збільшувати статутний капітал товариству, яке володіє часткою у власному статутному капіталі.

Законодавство передбачає два способи збільшення статутного капіталу товариства:

  • за рахунок нерозподіленого прибутку (без додаткових вкладів);
  • за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб.

У разі прийняття рішень загальними зборами про збільшення та державну реєстрацію статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів потрібно враховувати, що у такому випадку забороняється змінювати склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі.

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів

Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів відбувається в два етапи.

На першому етапі загальні збори учасників приймають рішення про збільшення розміру статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів. Таке рішення повинне включати в себе інформацію про:

  • загальну сума збільшення статутного капіталу товариства;
  • коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі;
  • запланований розмір статутного капіталу;
  • строк для внесення учасниками додаткових вкладів, який не може бути більше одного року.

Згідно з законом учасники товариства мають переважне право на внесення додаткового вкладу у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Але, статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

На другому етапі протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів загальні збори учасників повинні прийняти рішення про:

  • затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;
  • затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;
  • затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

І лише після прийняття рішення про затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариство може провести державну реєстрацію збільшеного розміру статутного капіталу.

Згідно з статтею 34 Закону № 2275 рішення загальними зборами учасників товариства з питання зміни розміру статутного капіталу приймається голосами трьох четвертей усіх учасників товариства, а з питання про перерозподіл часток між учасниками товариства – одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. У зв’язку з цим постає питання: які дії товариства, якщо після фактичного збільшення розміру статутного капіталу, загальні збори не приймають або не можуть прийняти вищезазначених рішень? Нажаль, законодавство не дає відповіді на це питання.

На підставі проведеного аналізу процедури формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю можна зробити висновок, що на сьогоднішній день законодавство з цього питання є недосконалим і потребує відповідних змін. У зв’язку з цим АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ФАКТОР ПРАВА» радить під час створення товариства та формування його статутного капіталу використовувати додаткові механізми, які надає Закон № 2275, зокрема:

  • договір про створення товариства. Договором про створення товариства можна встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів, відповідальність за невнесення вкладу до статутного капіталу та інші умови;
  • корпоративний договір. Корпоративний договір регулює взаємовідносини між учасниками товариства. За умовами корпоративного договору учасники товариства можуть взяти на себе зобов’язання реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації. У тому числі ним можна врегулювати порядок внесення додаткових вкладів до статутного капіталу учасниками товариства, відповідальність за невнесення додаткового вкладу до статутного капіталу та порядок голосування на загальних зборах.

Застереження. Наведений вище аналіз порядку формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю не є консультацією і наведений з інформаційною метою.

Якщо у Вас залишились питання або, на підставі прочитаного, з’явилось бажання вдосконалити свої корпоративні відносини, адвокати АДВОКАТСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ «ФАКТОР ПРАВА» нададуть Вам консультацію та підготують необхідні документи.

За більш детальною інформацією зателефонуйте нам або надішліть електронне повідомлення.

Автор: Адвокат АО «ФАКТОР ПРАВА» Пшенько Сергій